Проблеми пенітенціарної системи України в умовах повномасштабної війни

Держава відповідає за всіх осіб, що позбавлені волі, оскільки вони перебувають під її повним контролем, а також зобов’язана вживати всіх необхідних заходів, щоб гарантувати таким особам право на своєчасну, належну, якісну та компетентну медичну допомогу та право на гідні умови утримання, що відповідає ст. 2 (право на життя), ст. 3 (заборона катувань і нелюдського поводження), ст. 8 (право на повагу до приватного життя), ст. 13 (право на ефективний засіб правового захисту) та ст. 14 (заборона дискримінації) Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Жодна людина не може бути піддана тортурам або нелюдському або принизливому поводженню або покаранню.

Стаття 4 Хартії основоположних прав ЄС

текст станом на березень 2026 року

На основі досліджень та правозахисної практики можемо виділити наступні проблеми пенітенціарної системи в Україні:

Збройна агресія РФ проти України. Збройна агресія РФ проти України відчутно ускладнила проблеми, з якими зустрічалася наша держава у питаннях дотримання прав осіб, позбавлених волі, та гарантування безпеки їхнього життя й здоров’я, вживаючи всіх необхідних заходів. Системні Російські ракетно-дронові атаки, в тому числі й на установи тримання, регулярно здійснюються по всій країні, що становить значну загрозу життю та здоров’ю людей, що там перебувають.
Відсутність належно обладнаних укриттів у місцях несвободи створює серйозні ризики для дотримання прав людини, а також ускладнює організацію безпечного перебування як осіб, які в них утримуються, так і персоналу установ.
Відсутність своєчасної евакуації установ, розташованих поблизу лінії фронту, свідчить про несистемність рішень та може кваліфікуватися як неналежне виконання державою позитивних обов’язків із захисту життя та безпеки осіб, які в них утримуються. Захоплення російськими військами пенітенціарних установ на окупованих територіях призвело до масових порушень прав людини, катувань і вбивств, що підтверджує критичну важливість своєчасної евакуації.
Приховування деталей евакуаційних заходів у публічному просторі є виправданим з міркувань безпеки, але може слугувати й прикриттям бездіяльності чи затримок у прийнятті рішень.
Відсутність місць тримання дітей, які скоїли особливо тяжкі злочини у віці до 14 років на період слідства. Відсутні програми перевиховання, реабілітації та підтримки таких дітей.
Високий рівень досудового тримання під вартою (36%). Комітет проти катувань у 2024 році зафіксував надмірно високий відсоток досудових ув’язнених, який є однією з причин переповненості СІЗО. Пілотне рішення «Сукачов проти України» прямо вимагає мінімізації досудового тримання та ширшого застосування альтернативних запобіжних заходів.
В деяких колоніях, підконтрольних Україні, зафіксовані свіжі факти катувань, масового побиття, знущань і смертей, які мають системний характер. Реагування на скарги про такі випадки вкрай повільне та неналежне.
Впродовж багатьох років існує проблема із медичним забезпеченням утримуваних осіб через: брак медичного персоналу, недостатнє забезпечення медичних частин ліками, обладнанням для діагностики й лікування засуджених та ув’язнених, а також залежність медичного персоналу від адміністрації установ.
Умови тримання осіб залишаються незадовільними та не завжди відповідають національним і міжнародним стандартам поводження з ув’язненими, а саме:
- камери тримання зазвичай переповнені;
- є факти цілодобового відеоспостереження за ув’язненими в камерах, що здійснюється також і працівниками жіночої статі;
- Зафіксовані факти розміщення поіменних карток з інформацією про вчинені кримінальні правопорушення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, що суперечить рекомендаціям Європейського комітету із запобігання катуванням;
- Тривале «одиночне» тримання засуджених до довічного позбавлення волі;
- Недостатнє природне освітлення в камерах.
Механізм перегляду довічних вироків залишається недосконалим зокрема через проблеми його практичного застосування:
- непрозорість й непередбачуваність процедури помилування;
- низька перспектива задоволення клопотань про помилування;
- режим відбування довічного ув’язнення, що не сприяє реабілітації засуджених (ізоляція їх від інших засуджених, практично цілодобове перебування в тюремній камері, практично відсутнє медичне забезпечення тощо).

Неформальна в’язнична ієрархія та практика «днювальних». Ця системна проблема підтверджена звітами міжнародних організацій. Ув’язнені найнижчих каст зазнають насильства та приниження. Комітет проти катувань рекомендував припинити практику використання ув’язнених для підтримання порядку.
Систематичне невиконання рекомендацій, як національних моніторингових механізмів (НПМ), так і громадських організацій, що демонструє сталість проблем пенітенціарної системи.

Що Україні потрібно зробити під час вступу до ЄС для покращення ситуації:

1. Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України:

Розглянути питання вдосконалення механізму перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі з метою забезпечення принципів рівності та недискримінації щодо всіх засуджених.
Законодавчо закріпити мінімальний стандарт особистого простору в місцях несвободи.
Запровадити ефективні превентивні та компенсаційні засоби правового захисту щодо умов тримання.

2. Кабінету Міністрів України, Мін’юсту, Міністерству охорони здоров’я України:

Забезпечити оновлення та переоснащення медичних частин і приміщень установ виконання покарань та СІЗО, зокрема створення ізоляторів для інфекційних хворих, діагностичних кабінетів і палат для стаціонарного лікування.
Подолати кадровий дефіцит у пенітенціарній медицині шляхом запровадження доплат, надбавок, ротації та програм реабілітації медичних працівників, які працюють у місцях несвободи.
Гарантувати стабільне забезпечення медичних частин лікарськими засобами та базовим діагностичним обладнанням на основі системного планування та належного фінансування.
Врегулювати порядок взаємодії між Міністерством охорони здоров’я України та Державною кримінально-виконавчою службою України (ДКВС) для забезпечення оперативного та безперервного надання медичної допомоги з чіткими алгоритмами дій у невідкладних і спеціалізованих випадках.
Забезпечити обов’язкове дотримання медичних протоколів та безперервність лікування, у тому числі під час етапування й переміщення засуджених, закріпивши пріоритет охорони життя і здоров’я над цілями покарання.
Зменшити рівень недовіри між засудженими та персоналом шляхом створення незалежної медичної служби й гарантування медичної таємниці.
Розробити та впровадити спеціальне нормативне регулювання для засуджених з особливими потребами, забезпечивши належний медичний супровід, лікування та догляд.
Оновити нормативне регулювання харчування в установах виконання покарань, зокрема норми № 8, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 № 336, з урахуванням сучасних медичних стандартів, потреб осіб з недоліками здоров’я, осіб із хронічними захворюваннями та інвалідністю.
Розробити програми психологічної підтримки ув’язнених та персоналу в умовах війни, зокрема профілактика ПТСР та самогубств.

3. Офісу Генерального прокурора, Державному бюро розслідувань:

Забезпечити своєчасне, ефективне та прозоре розслідування й притягнення до відповідальності за загибель і поранення засуджених та утримуваних, які постраждали від обстрілів, через бездіяльність посадових осіб, відповідальних за безпекові процеси в установах, в тому числі за процеси евакуації.
Сформувати політику публічної комунікації держави щодо виявлених порушень прав осіб, утримуваних в установах пенітенціарної системи, (зокрема застосування насильства з боку адміністрації установ) і реакції на них.
У разі виявлення фактів чи надходження скарг про застосування насильства в установах попереднього ув’язнення чи установах відбування покарань, мінімізувати контакти потерпілих з адміністрацією установи після подання скарги, зокрема шляхом негайного переведення потерпілих до інших установ або відокремлених блоків (у співпраці із Мін’юстом).

4. Мін’юсту, ДКВС, ДСНС:

Посилити практичну реалізацію положень Постанови № 934 шляхом створення чітких алгоритмів взаємодії між Мін’юстом, ДКВС, військовими адміністраціями та правоохоронними органами щодо евакуації утримуваних із небезпечних територій.
Актуалізувати та прискорити виконання Стратегії реформування пенітенціарної системи, зосередивши пріоритет на безпеці й захисті життя в умовах війни.
Здійснювати регулярний моніторинг ризиків та оновлення планів евакуації. Забезпечити належне облаштування укриттів та захисних споруд в установах відбування покарань та установах попереднього ув’язнення.

5. Мін’юсту, ДКВС:

Забезпечити належне фінансування й ресурсне забезпечення евакуаційних заходів, включаючи транспорт, охорону та розміщення осіб.
Посилити професійну підготовку персоналу установ виконання покарань (УВП) та установах попереднього ув’язнення через:

регулярне навчання стандартам заборони катувань і поводження з особами під вартою;
формування культури «нульової толерантності» до насильства як управлінського принципу;
забезпечення достатніми ресурсами органи та установи виконання покарань та установ попереднього ув’язнення, створення належних умов праці, конкурентного рівня винагороди та соціально-правового захисту персоналу.

забезпечити дотримання встановленої норми площі з розрахунку на одного засудженого відповідно до вимог національного законодавства та практики ЄСПЛ;
усунути порушення використання системи відеоспостереження відповідно до вимог Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у слідчих ізоляторах, виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 26 червня 2018 року № 2025/5;
вжити заходів щодо припинення використання практики «одиночного» тримання засуджених, які утримуються в камерних приміщеннях;
вжити заходів для поліпшення матеріально-побутових умов тримання: забезпечення належного ремонту та санітарно-гігієнічного стану всіх приміщень, регулярного проведення дезінсекції, гарантування доступу до природного освітлення та вентиляції, а також облаштування внутрішніх санітарних приміщень задля забезпечення права на приватність тощо;
забезпечити належний рівень безпеки та правопорядку в УВП через модернізацію будівель, де тримаються особи, а також удосконалення інженерно-технічних засобів охорони й нагляду, що сприятиме зменшенню кількості правопорушень та надзвичайних ситуацій.

Вжити заходів щодо виконання в повному обсязі завдань, покладених на Мін’юст та ДКВС в рамках стратегічних документів: Стратегії протидії катуванням у системі кримінальної юстиції та План дій щодо її реалізації, Стратегії реформування пенітенціарної системи та операційний план до неї на 2022–2026 роки, а також Дорожню карту з питань верховенства права, яка містить блок завдань для удосконалення пенітенціарної системи.
Ліквідувати практику «днювальних» у місцях несвободи та залучення ув’язнених до такої діяльності.
Розробити системну програму подолання неформальної в’язничної ієрархії.
Забезпечити окрему політику щодо вразливих груп: жінок, трансгендерних осіб, іноземців, осіб з інвалідністю.

6. Мін’юсту, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини:

Посилити моніторинг дотримання прав людини в установах попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, забезпечити реальний захист заявників, які постраждали від катувань і жорстокого поводження, та свідків, а також сприяти розслідуванню випадків катувань та притягнення винних до відповідальності.
Забезпечити належне реагування на рекомендації Уповноваженого з прав людини та Національного превентивного механізму (див. окремий розділ Національний превентивний механізм).
Забезпечити системний облік скарг на катування.

7. Мін’юсту, Верховній раді України, Кабміну:

групи справ Sukachov, Melnik, Nevmerzhitsky, Yakovenko, Ukrayinskyy and Others;
групи справ Kats and Others, Kardava, Karpylenko, Salakhov and Islyamova;
групи справ Logvinenko, Isayev;
групи справ Kaverzin.

Дивіться додатково до цієї теми розділи:

Більш детально з оглядом права й практики ЄС та України щодо цього права, а також обґрунтуванням наших рекомендацій ви можете ознайомитися в дослідженнях на цій сторінці, зокрема дивіться: Проблеми пенітенціарної системи України в умовах повномасштабної війни. Якщо у вас є пропозиції та зауваження щодо цього матеріалу, надсилайте їх, будь ласка, на адресу: hrmap@ccl.org.ua.

Використання опублікованих матеріалів дозволяється за умови обов’язкового посилання на джерело інформації. © Громадська організація «Центр громадянських свобод», 2026.

Експерт(к)и

Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ)