Заборона катувань та інших поганих видів поводження чи покарання

Жодна людина не може бути піддана катуванню або нелюдському або принизливому поводженню або покаранню.

стаття 4 Хартії основоположних прав ЄС

Це право є абсолютним й не підлягає відступу навіть під час війни відповідно до статті 15 ЄКПЛ. 

текст станом на березень 2026 року

На основі досліджень та правозахисної практики можемо виділити наступні проблеми реалізації цього права в Україні:

  1. Катування та інші форми поганого поводження є системною проблемою в Україні й країна декілька десятиліть не демонструє суттєвого прогресу в багатьох проблемних питаннях. Суди інших країн неодноразово відмовляли в екстрадиції в Україну осіб, що перебувають у міжнародному розшуку, через загрозу катування чи інших поганих форм поводження. Практика Суду справедливості ЄС визнає, що системні недоліки умов утримання в державі-члені можуть бути підставою для відмови у виконанні Європейського ордера на арешт та Європейського наказу на проведення слідчих дій.
  2. Основна частина скарг до ЄСПЛ проти України стосується умов утримання в місцях несвободи, а саме:
    • перенаселеність;
    • нелюдські та/або принижуючі гідність умови утримання під вартою;
    • неналежне харчування та транспортування;
    • антисанітарія;
    • недоступність медичної допомоги;
    • наявність внутрішніх процедур, які системно не відповідають загальним стандартам поводження;
    • неналежне штучне освітлення (тускле і нестабільне), нестача денного світла;
    • недостатність опалення та проблеми вентиляції, що призводить до вогкості приміщень;
    • відсутність доступу до питної води;
    • відсутність постільної та натільної білизни й можливості її випрати поза камерним приміщенням, зношеність матраців;
    • неналежний стан санітарної зони й вади приватності (частково відокремлені туалети), обмежений доступ до душових камер тощо;
    • відсутність позакамерних заходів;
    • відсутність ефективної системи національних засобів правового захисту (превентивних і компенсаційних).
  3. Відповідно до практики ЄСПЛ (Kaverzin) та Директиви ЄС 2013/48/EU: гарантувати негайний доступ до адвоката з моменту фактичного затримання як ключову гарантію запобігання катуванням. Обов’язковий відеозапис допитів має бути доповненням, а не заміною цього права.
  4. Відсутність належного рівня матеріально-технічного забезпечення як у місцях попереднього ув’язнення, так і в установах виконання покарань. Європейський Комітет по запобіганню катуванням та нелюдському, або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню (КЗК) у 2025 році наголошував, що основні права затриманих осіб повинні бути гарантовані навіть під час збройних конфліктів, що, безумовно, включає право засуджених на тримання в гідних умовах. Залишається й проблема гострої нестачі електронних засобів контролю, відомих як електронні браслети, для контролю за підозрюваними та обвинуваченими, що ускладнює можливість розвантаження місць утримань.
  5. Переповненість камерних приміщень та погані побутові умови. Українське законодавство встановлює норму у 2,5 м² площі камери, що складно прирівняти з гарантованими в ЄС 4 м² на одну особу. Окрім меншого стандарту мінімально гарантованої площі на одну особу, в Україні камери ще й переповнені. Рекомендація ЄСПЛ у справі «Сукачов (Sukachov) проти України» про мінімізацію кількості осіб, узятих під варту, шляхом частішого використання не пов’язаних з позбавленням волі запобіжних заходів і мінімізації застосування попереднього ув’язнення, у разі коли держава не в змозі гарантувати кожному ув’язненому мінімальні належні умови утримання відповідно до статті 3 Конвенції – ігнорується.
  6. Відсутність поширеної практики індивідуальної оцінки ризиків та особи обвинуваченого при застосуванні/продовженні тримання під вартою. У випадках, коли йдеться про тяжкі злочини в Україні існує вже усталена практика застосування/продовження тримання під вартою, а вірогідність обрання більш м’яких запобіжних заходів – мінімальна. Системною проблемою є погана аргументація рішень судів щодо обрання запобіжних заходів, що не включає реальну оцінку фактів.
  7. Використання службових собак під час конвоювання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі за межами камер (наприклад, для прогулянок на свіжому повітрі або відвідування медичної частини).
  8. Практика впровадження платних камер СІЗО лише посилила розрив між ув’язненими, роблячи доступ до гідних умов питанням платоспроможності, а не мінімальних стандартів, які держава зобов’язана забезпечити кожному. При цьому, жодного публічного звітування про розподіл отриманих коштів на покращення умов утримання – не було.
  9. Медичний персонал установ перебуває у прямому підпорядкуванні Державної кримінально-виконавчої служби (ДКВС), що може негативно вплинути на фіксацію випадків катувань, нанесення тілесних ушкоджень в межах установи, при цьому рекомендація ЄКЗК з передачі відповідальності за охорону здоров’я у пенітенціарних установах від Міністерства юстиції до Міністерства охорони здоров’я ігнорується щонайменше з 2017 року. Існує системна проблема нестачі кваліфікованого медичного персоналу, медичного обладнання та ліків.
  10. Відсутність укриттів в установах пенітенціарної системи та ефективних механізмів своєчасної евакуації. Це також стосується й заходів евакуації матеріалів кримінальних проваджень, що у випадку їхньої втрати може призводити до тримання особи в місцях несвободи без наявного вироку суду, який набрав законної сили.
  11. Компенсаційний механізм за шкоду завдану представниками держави у разі неналежних умов утримання, що є системним явищем, реалізується доволі слабко. Національна судова практика з цього питання непослідовна, а компенсації в рішеннях національних судів близько неспівмірні з компенсаціями присудженими у подібних справах ЄСПЛ. Відсутня жодна компенсація у випадках, коли особа утримувалася у неналежних умовах, фактично не будучи засудженою за вчинення кримінального правопорушення. Окрім цього, в державі панує підхід компенсації у вигляді скорочення строку, з якого може бути застосовано Умовно-дострокове звільнення (УДЗ) або звільнення від відшкодування витрат, який не виглядає як компенсація. За таких умов держава фактично не втрачає бюджетні кошти, немає стимулу покращувати умови тримання і «розплачується» зменшенням строку, протягом якого особа є ізольованою від суспільства.
  12. Механізм інспекторів з прав людини місць несвободи потребує свого подальшого вдосконалення, зокрема щодо підвищення рівня незалежності та неупередженості, оскільки такі інспектори є співробітниками установи з підпорядкуванням її керівнику, що негативно впливає як на ступінь довіри до такої особи, так і на її ефективність.
  13. Відсутність доступу національного превентивного механізму на території військових об’єктів з метою проведення превентивного моніторингу на предмет катування осіб та іншого неналежного поводження з боку службовців, а також проблеми своєчасного незалежного та ефективного розслідування таких фактів на території військових об’єктів (Детальніше див. розділ Національний превентивний механізм проти катувань (НПМ)).
  14. В Україні зберігається система неформальних тюремних ієрархій як спадщина радянської пенітенціарної системи, що негативно впливає на дотримання й захист прав людини окремих груп ув’язнених.
  15. Особливою проблемою є доля ув’язнених, які залишились на тимчасово окупованих територіях або були незаконно переміщені до Росії (з 2014 року це декілька тисяч людей). На жаль, на сьогодні немає системних рішень органів влади щодо повернення цих ув’язнених.
  • не виконано
  • виконано

Що Україні потрібно зробити під час вступу до ЄС для покращення ситуації:

  • Переглянути концепцію криміналізації катування в КК України з метою приведення її у відповідність до міжнародних стандартів та внутрішньої логіки кримінального права:
  • Закріпити катування як службовий злочин, обмеживши коло суб’єктів представниками держави (службовими особами) із перенесенням відповідальності за дії приватних осіб, вчинених зі згоди чи за співучасті службової особи.
  • Забезпечити охоплення всіх форм співучасті, передбачивши кримінальну відповідальність за організацію, підбурювання, пособництво і співвиконання катування.
  • Розглянути можливість криміналізації погрози катуванням для службових осіб.
  • Виключити застосування строків давності до кримінальних правопорушень, що становлять інші форми жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження, якщо вони вчинені представниками держави.
  • Запровадити щорічну деталізовану публічну звітність про роботу Генеральної прокуратури та ДБР у справах про катування та інше неналежне поводження з людьми з боку органів правопорядку перед Парламентом та напрацювати уніфіковану систему ведення статистики у цій категорії справ.
  • Забезпечити пряму передачу інформації, виявленої інспекторами з прав людини, до ДБР, а також ефективність досудового розслідування за злочини, що передбачають кримінальну відповідальність службових осіб за катування, включно з проведенням додаткових системних навчань і поглиблення знань слідчих з відповідною спеціалізацією.
  • Збільшити кількість слідчих ДБР, що спеціалізуються на розслідуванні випадків катувань та жорстокого поводження; забезпечити доброчесний і прозорий конкурсний відбір на керівні посади, зокрема, із залученням міжнародних експертів.
  • Забезпечити виконання стратегічних документів: Стратегії протидії катуванням у системі кримінальної юстиції, Стратегії реформування пенітенціарної системи на період до 2026 року, а також публічного звітування щодо виконання Планів дій до цих документів після завершення періоду, на який їх було ухвалено.
  • Внести зміни до ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про попереднє ув’язнення» і встановити норму площі для однієї особи, взятої під варту, не меншою ніж 4 м², а також привести всі приміщення у відповідність до цього нормативу (виконання рішення в справі Sukachov).
  • Запровадити незалежний судово-медичний огляд. Забезпечити, щоб кожна особа, доставлена до місця попереднього ув’язнення або установи виконання покарань, проходила незалежний медичний огляд протягом 24 годин з фіксацією тілесних ушкоджень відповідно до Стамбульського протоколу. Результати огляду мають бути доступні адвокату та, за наявності ознак катування, негайно передаватися до ДБР.
  • Визначити на нормативному рівні та забезпечити належні умови утримання засуджених та взятих під варту, а саме:
  • забезпечити всіх ув’язнених безперешкодним доступом до питної води, харчуванням належної якості;
  • забезпечити утримання всіх місць розміщення засуджених і взятих під варту осіб, включаючи санітарні приміщення, в належному ремонтному та гігієнічному стані, а також регулярно і часто проводити дезінсекції;
  • забезпечити повне відгородження внутрішніх санітарних приміщень від житлової зони (стіною від стелі до підлоги);
  • забезпечити роботу вентиляції й опалення в приміщеннях, належний температурний режим (не менше 18 градусів в холодну пору року);
  • забезпечити доступ до денного світла, належне, достатньо яскраве, стабільне штучне освітлення, яке дозволяє читати й працювати без шкоди для зору;
  • забезпечити всіх ув’язнених і взятих під варту чистою постільною білизною, матрацами, подушками, ковдрами;
  • забезпечити всіх ув’язнених і взятих під варту милом та іншими засобами для лазне-пральних, санітарно-гігієнічних та туалетних потреб у достатній кількості;
  • забезпечити організований процес прання натільної, постільної білизни, верхнього одягу, рушників періодичної чистки/обробки матраців, подушок, ковдр;
  • забезпечити для всіх засуджених і взятих під варту доступ до душу із гарячою водою принаймні 2 рази на тиждень;
  • розробити програму позакамерних заходів для засуджених і взятих під варту;
  • забезпечити належні умови перевезення (достатній особистий простір, належний стан транспортних засобів, вентиляцію, температурний режим, забезпечення питною водою);
  • уникати застосування наручників, особливо із фіксацією рук за спиною;
  • припинити практики застосування службових собак при конвоюванні ув’язнених та надати відповідні відомості ЄКЗК;
  • застосовувати принципи розумного пристосування та враховувати індивідуальні особливості, у тому числі особливості здоров’я затриманих, при виконанні покарань або триманні під вартою.
  • Припинити практику надання камер з поліпшеними умовами тримання у слідчих ізоляторах за окрему плату та забезпечити всім особам, взятим під варту або ув’язненим, рівний доступ до належних умов утримання.
  • Розробити програму захисту від катувань та жорстокого поводження осіб з інвалідністю в установах закритого типу (інтернати, психіатричні лікарні) відповідно до стандартів статті 15 Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та статті 3 ЄКПЛ.
  • Поступово передати відповідальність за охорону здоров’я у пенітенціарних установах від Міністерства юстиції Україні до Міністерства охорони здоров’я, доукомплектувати медичні частини персоналом, ліками, медичним обладнанням або можливістю обстеження поза місцями несвободи; забезпечити подальше впровадження Стамбульського протоколу. До цього часу врегулювати порядок взаємодії між Міністерством охорони здоров’я України та Державною кримінально-виконавчою службою України (ДКВС) для забезпечення оперативного та безперервного надання медичної допомоги з чіткими алгоритмами дій у невідкладних і спеціалізованих випадках.
  • Забезпечити всі установи виконання покарань і слідчі ізолятори належними укриттями відповідно до мінімальних стандартів цивільного захисту та розробити й реально застосовувати механізм своєчасної евакуації ув’язнених і засуджених, їхніх документів із прифронтових регіонів.
  • Вжити заходів для мінімізації використання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, покарань, пов’язаних з ізоляцією від суспільства, зокрема:
  • передбачити та закупити достатню кількість електронних засобів контролю;
  • сприяти формуванню сталої судової практики пріоритетності альтернативних запобіжних заходів, з акцентом на індивідуальній оцінці ризиків тощо підозрюваного/обвинуваченого (у випадку визначення розміру застави) та застосуванні тримання під вартою виключно як крайнього і детально обґрунтованого заходу;
  • посилити роль системи пробації під час призначення та виконання покарань, зокрема шляхом ширшого використання досудових доповідей і альтернатив позбавленню волі;
  • сприяти формуванню сталої судової практики пріоритетності застосування покарань, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства.
  • Запровадити обов’язкове централізоване оцифровування особових справ, матеріалів кримінальних проваджень щодо осіб, які перебувають під вартою або відбувають покарання, з безпечним резервним зберіганням і доступом для судів усіх інстанцій.
  • Запровадити ефективні й оперативні превентивні та компенсаційні засоби правового захисту:
  • Закріпити інститут інспекторів з прав людини на рівні законодавства, з чітким визначенням мандату, повноважень, обов’язків і гарантій незалежності, вивести їх з прямого підпорядкування керівництву установ, запровадити пряме повідомлення ДБР та органів прокуратури про всі випадки можливих катувань, жорстокого поводження.
  • Забезпечити належний відбір, підготовку і кадрову спроможність інспекторів, включно зі спеціалізованим навчанням зі стандартів ЄКПЛ, практики ЄСПЛ та Стамбульського протоколу.
  • Розширити перелік заходів відшкодування за неналежні умови тримання таким чином, щоб компенсація надавалася всім особам, які утримувались в неналежних умовах, незалежно від того, чи були вони згодом засуджені, а також надавалась у грошовому еквіваленті.
  • Забезпечити нормативне врегулювання компенсаційного засобу таким чином, аби він мав зворотну дію в часі.
  • Інтегрувати діяльність Комісій з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань у процесуальне законодавство шляхом визначення їхнього процесуального статусу, порядку оскарження їхніх рішень і врегулювання порядку застосування заходів відшкодування.
  • Врегулювати на законодавчому рівні порядок застосування заходів відшкодування за неналежні умови тримання засудженого у формі скорочення строку, з якого може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, заміни призначеного судом покарання більш м’яким або зняття судимості шляхом внесення змін до КК України.
  • Запровадити відповідальність за невиконання рішень Комісій з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань для відповідальних представників адміністрацій установ попереднього ув’язнення та виконання покарань, а також можливість повторного розгляду скарг у разі невиконання відповідної Постанови.
  • Зобов’язати уповноважений орган регулярно публікувати узагальнену інформацію про діяльність Комісій (кількість скарг, типи порушень, виконання рішень), а також забезпечити інформування ув’язнених і засуджених про існування такого механізму.
  • Регулярно проводити інформаційні кампанії серед ув’язнених і взятих під варту щодо діяльності Інспекторів з прав людини, Комісій з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув’язнення та установах виконання покарань.
  • Забезпечити належне та стале фінансування діяльності Національного превентивного механізму, зокрема передбачивши компенсацію участі представників громадських організацій у візитах НПМ у повному обсязі (Детальніше див. розділ Національний превентивний механізм проти катувань (НПМ)). Посилити незалежний превентивний моніторинг місць позбавлення волі, надати реальний доступ до превентивного моніторингу військових об’єктів, в яких утримуються особи, а також створити умови реагування на можливі випадки катування та неналежного поводження з особами, які знаходяться на території військових об’єктів. Забезпечити доступ НПМ та незалежних моніторингових органів до психіатричних лікарень, інтернатів та інших закладів закритого типу.
  • Забезпечити своєчасне незалежне та ефективне розслідування можливих випадків катування осіб та іншого неналежного поводження з боку службовців на території військових об’єктів.
  • Розробити чіткі протоколи застосування сили працівниками ТЦК і СП, які відповідають стандартам статті 3 ЄКПЛ та Основним принципам ООН щодо застосування сили та вогнепальної зброї.
  • Розробити комплексну програму боротьби з міжув’язненським насильством, залякуванням та деієрархізації ув’язнених, суттєво збільшити чисельність персоналу в зонах утримання, забезпечити присутність працівників у житлових секціях, запровадити систему захисту вразливих категорій ув’язнених.
  • Розробити додаткові гарантії для неможливості видворення чи депортації іноземців та осіб без громадянства до країн, де їм загрожує катування або інші форми поганого поводження чи покарання. Впровадження концепцій безпечної країни походження та безпечної третьої країни до українського законодавства, більш детального вивчення фактів у кожному випадку та обов’язковим аналізом судами ризиків порушення прав людини при видворенні чи депортації.
  • Розробити комплекс рішень для повернення українських ув’язнених, які залишились на тимчасово окупованих територіях або були незаконно переміщені в Росію з 2014 року.
  • Завершити виконання рішень Європейського суду з прав людини проти України в наступних справах:
  • групи справ Sukachov, Melnik, Nevmerzhitsky, Yakovenko
  • Karabet and Others, Palyvoda
  • групи справ Logvinenko, Isayev, Katz and others
  • Ukrayinskyy and Others

Дивіться додатково розділи до цієї теми:

Більш детально з оглядом права й практики ЄС та України щодо цього права, а також обґрунтуванням наших рекомендацій ви можете ознайомитися в дослідженнях на цій сторінці, зокрема дивіться: Заборона катувань та інших поганих видів поводження чи покарання. Якщо у вас є пропозиції та зауваження щодо цього матеріалу, надсилайте їх, будь ласка, на адресу: hrmap@ccl.org.ua.

Використання опублікованих матеріалів дозволяється за умови обов’язкового посилання на джерело інформації. © Громадська організація «Центр громадянських свобод», 2026.

Експерт(к)и

Picture of Олена Куваєва

Олена Куваєва

Юристка Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини

Author picture

Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ)

Бібліотека