Захист навколишнього середовища
Високий рівень охорони навколишнього середовища та покращення якості навколишнього середовища мають бути інтегровані у політики Європейського Союзу та забезпечені відповідно до принципу сталого розвитку.
текст станом на березень 2026 року
Європейська Комісія у своїх звітах щодо прогресу України наголошує на необхідності суттєвого посилення спроможності адміністративних органів та органів контролю у секторі довкілля та клімату. Відповідно до статті 37 Хартії основоположних прав ЄС, високий рівень захисту та покращення якості довкілля має бути інтегровано у політику Союзу, що вимагає від України не лише декларативного закріплення норм, а й створення ефективних механізмів відповідальності. Останні рішення ЄСПЛ (зокрема, справа Verein KlimaSeniorinnen Schweiz and Others v. Switzerland 2024 року) та резолюції Генеральної Асамблеї ООН підтверджують, що екологічна безпека нерозривно пов’язана з правом на повагу до приватного та сімейного життя. В контексті євроінтеграції України це означає, що захист довкілля має розглядатися не лише як галузеве економічне питання, а як ключовий елемент розділу «Фундаментальні права». Стаття 37 Хартії основоположних прав ЄС та оновлена Директива 2024/1203 про кримінально-правову охорону довкілля вимагають від держав-членів встановлення високого стандарту екологічної безпеки, де людина має право на захист від екоциду та деградації екосистем.
На основі досліджень та правозахисної практики можемо виділити наступні проблеми реалізації політики захисту довкілля в Україні
- Декларативний характер захисту довкілля: наявні правові інструменти залишаються малоефективними через відсутність політичної волі, недостатню кваліфікацію кадрів та відсутність цілісної державної політики щодо боротьби з екологічними правопорушеннями.
- Невідповідність санкцій тяжкості порушень: розміри штрафів за адміністративні та кримінальні правопорушення щодо довкілля є мізерними (часто менш як 10 Євро за адміністративні та менш як 500-1000 Євро за кримінальні проступки), що не забезпечує стримувального ефекту.
- Слабкість адміністративного потенціалу: недостатність фінансових та людських ресурсів органів контролю перешкоджає впровадженню європейського законодавства, особливо на місцевому рівні.
- Вади законодавчого регулювання: наявність правової невизначеності, зокрема через тотожність диспозицій окремих статей КУпАП, що ускладнює їхнє правозастосування.
- Обмежений доступ громадськості до правосуддя: відсутність спеціальних процедур та механізмів, які б дозволяли екологічним організаціям та активістам ефективно захищати інтереси суспільства у судах без доведення прямої особистої шкоди.
- не виконано
- виконано
Що Україні потрібно зробити під час вступу до ЄС для покращення ситуації
- Реформувати систему юридичної відповідальності за порушення законодавства щодо довкілля: переглянути санкції в КУпАП та Кримінальному кодексі України, забезпечивши їхню співмірність у контексті оцінки шкоди та вимог нових Директив ЄС. Запровадити такі санкції за екологічні правопорушення, що будуть реально пропорційними завданій шкоді. Чинна система штрафів має бути замінена дієвими механізмами, що позбавлятимуть порушника економічних вигод від ігнорування екологічних норм та виконуватимуть стримувальну функцію.
- Забезпечити право на судовий захист: важливо усунути процесуальні бар’єри для екологічних організацій та активістів. Громадянське суспільство повинно мати право звертатися до суду для захисту суспільного інтересу («чистого довкілля для всіх») без необхідності доведення прямої майнової шкоди конкретній особі.
- Захист екологічних викривачів: на законодавчому рівні слід створити систему гарантій для осіб, які повідомляють про екологічні злочини. Це включає правовий захист від переслідувань, конфіденційність та підтримку з боку держави, за аналогією з механізмами боротьби з корупцією.
- Відповідальність бізнесу та «належна перевірка»: корпоративний сектор має бути інтегрований у систему екологічної відповідальності через обов'язкові процедури перевірки впливу їхньої діяльності на довкілля. Це передбачає створення прозорих механізмів розгляду скарг на рівні компаній та обов’язкову звітність щодо кліматичних ризиків.
- Інституційна спроможність та моніторинг: реформа органів контролю має бути зосереджена на їхній фінансовій незалежності та здатності здійснювати системний моніторинг, що дозволить переходити від «реагування на наслідки» до запобігання екологічним ризикам.
Більш детально з оглядом права й практики ЄС та України щодо цього права, а також обґрунтуванням наших рекомендацій ви можете ознайомитися в дослідженнях на цій сторінці, зокрема дивіться: Відповідальність за правопорушення щодо довкілля: стандарти ЄС та українська практика. Якщо у вас є пропозиції та зауваження щодо цього матеріалу, надсилайте їх, будь ласка, на адресу: hrmap@ccl.org.ua.
Використання опублікованих матеріалів дозволяється за умови обов’язкового посилання на джерело інформації. © Громадська організація «Центр громадянських свобод», 2026.
Експерт(к)и
Андрій Левковець
адвокат, партнер АО Barristers
Бібліотека
