Свобода об’єднань

Кожна людина має право на свободу мирних зібрань та свободу об’єднань на будь-яких рівнях, зокрема у сфері політичної діяльності, професійних спілок та громадянського суспільства, звідки витікає право кожної людини створювати та приєднуватися до професійних спілок для захисту своїх інтересів. Політичні партії на рівні Союзу сприяють вираженню політичної волі громадян Союзу.

Стаття 12 Хартії основоположних прав ЄС

Свобода об’єднань (асоціацій) є одним із фундаментальних прав людини, закріплених у статті 11 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ), статті 22 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також у статті 36 Конституції України. Європейська комісія у Звіті щодо України за 2024 рік зазначила необхідність наближення трудових стандартів, зокрема в частині свободи об’єднань та соціального діалогу, до стандартів ЄС.

текст станом на квітень 2026 року

На основі досліджень та правозахисної практики можемо виділити наступні проблеми реалізації цієї свободи в Україні:

Попри високий рівень свободи об’єднань, зберігається багато необґрунтованих і зайвих обмежень для створення й діяльності громадських об’єднань та благодійних організацій навіть у порівнянні з комерційними організаціями:
- Законодавство містить значно більше вимог до статуту організації, а також до структури органів управління об’єднань, обмежуючи право самостійно визначати свою структуру управління, як невід’ємну частину свободи об’єднань;
- На практиці державні реєстратори мало обізнані зі специфікою правового регулювання організацій громадянського суспільства, що призводить до штучних перепон при реєстрації ОГС або внесенні змін до їхніх документів. Наприклад, реєстратори намагаються застосовувати положення глав 7 і 8 ЦК України про юридичних осіб приватного права (зокрема, статті 83, 85–87, 96), не враховуючи спеціальних норм Закону «Про громадські об’єднання» та Закону «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Це зокрема, стосується визначення структури управління та повноважень органів управління об’єднань, вимог щодо ліквідації об’єднань тощо.
- Реєстрація здійснюється Міністерством юстиції, що також відіграє обмежувальну роль і встановлює зайві бюрократичні бар’єри для реєстрації.
- Законодавство чітко не визначає підстав для відмови у реєстрації чи вчиненні реєстраційних дій; на практиці часто документи повертаються на доопрацювання без розгляду з усними зауваженнями до документів і відмова у вчиненні реєстраційних дій не фіксується. Законодавство про реєстрацію дозволяє значно ширші підстави для відмови у реєстраційних діях, ніж законодавство про громадські об’єднання.

Громадські об’єднання перебувають у дискримінаційному становищі з комерційними організаціями через обмеження щодо діяльності за кордоном. Обмеження визначені законодавством про зовнішньоекономічну діяльність та валютне регулювання. Внаслідок цього українські неприбуткові організації не можуть оплачувати рахунки за кордоном чи передавати кошти в рамках реалізації спільних проєктів і відповідно здійснювати міжнародні проєкти з України.
Надмірні вимоги щодо звітності та бенефіціарних власників громадських та благодійних організацій. Вимога до громадських організацій та благодійних організацій подавати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників, запроваджена законодавством про протидію відмиванню коштів, є невиправданим втручання у свободу об’єднань. Звіт Європейської Комісії 2025 року також зазначає, що «чинні правила протидії відмиванню коштів можуть ускладнювати для ГО доступ до банківських послуг». Проблемою є непропорційне виконання Україною Рекомендації FATF № 8 (2016 рік, оновлена 2023), яка вимагає застосовувати ризик-орієнтований підхід до НПО, замість тотального моніторингу. Деякі практики українських банків і НБУ виходять за межі ризик-орієнтованого підходу й створюють ефект «de-risking» (відмови банків в обслуговуванні цілих категорій клієнтів або певних видів операцій). Це безпосередньо обмежує реалізацію свободи об’єднань.
У травні 2022 року набув чинності закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій», що встановив підстави для подальшої заборони 12 політичних партій в судовому порядку. У 2023 році група депутатів запропонувала законопроєкт № 9081 про заборону участі у політичному житті колишніх членів заборонених партій протягом 10 років після завершення воєнного стану. Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ у Спільному висновку CDL-AD(2023)025 визнали легітимність мети захисту національної безпеки в умовах агресії, але зазначили, що 10-річний строк обмежень є надмірно тривалим. Надзвичайні заходи мають бути «припинені після завершення надзвичайної ситуації». Особи, на яких поширюється законопроєкт, «не були засуджені за жоден злочин», що суперечить принципу індивідуальної відповідальності. Комісія рекомендувала забезпечити «надійні критерії та ефективну індивідуальну оцінку». ЄСПЛ у своїй практиці (зокрема справи United Communist Party of Turkey v. Turkey, Refah Partisi v. Turkey) встановив, що розпуск політичних партій є крайнім заходом, допустимим лише у виняткових випадках, коли партія становить реальну загрозу демократичному ладу, і повинен відповідати вимогам пропорційності та необхідності у демократичному суспільстві. Законодавство не визначає чітко критерії для оцінки діяльності партій при їхній забороні.
Після початку повномасштабної агресії Росії у лютому 2022 року Верховна Рада прийняла низку законів, які суттєво обмежили права працівників та профспілок:
- Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (березень 2022) суттєво обмежив індивідуальні та колективні права працівників, включаючи абсолютну заборону страйків.
- Закон № 5371 (липень 2022) запровадив «договірний режим регулювання трудових відносин» для підприємств з менше ніж 250 працівниками (малий та середній бізнес), що охоплює більшу частину працівників країни (залежно від методології оцінки). Колективні договори, укладені профспілками, більше не застосовуються до цих працівників. Профспілки також втратили право вето щодо звільнень. Міжнародна організація праці (МОП) ще до 2022 року зазначала, що Закон № 5371 суперечить Конвенціям МОП № 87 (свобода асоціації та захист права на організацію) та № 158 (припинення трудових відносин). Міжнародна конфедерація профспілок (ITUC) та Європейська конфедерація профспілок (ETUC) також виступали проти цього закону, оскільки він суперечить праву ЄС.
- Проєкти Законів № 6420 та № 6421 (внесені до порядку денного на 2026 рік) створили загрозу конфіскації профспілкового майна.
- Внесений до парламенту 15 січня 2026 року урядовий проєкт Трудового кодексу України (№ 14386, рекомендований профільним комітетом до прийняття за основу 4 лютого 2026 року) містить положення, які знижують роль профспілок у трудових відносинах, замінюють обов’язкову згоду профспілки на консультації, скасовують спеціальні закони (про колективні угоди, оплату праці, відпустки) і не отримали повноцінної експертизи МОП. У разі ухвалення в нинішній редакції проєкт фактично закріплює послаблення свободи об’єднань профспілкового виміру, ініційоване Законом № 5371.

Обмеження свободи об’єднань для національних меншин. Закон «Про національні меншини (спільноти) України» містить обмеження свободи об’єднань для осіб, які ідентифікують свою приналежність з державою-агресором. Стаття 21(2) забороняє об’єднанням національних меншин співпрацювати з іноземними суб’єктами, що підривають безпеку України. Венеціанська комісія у Висновку CDL-AD(2023)021 рекомендувала, щоб ці обмеження, пов’язані зі збройною агресією, були включені до перехідних положень або кримінального законодавства, а не застосовувалися виключно до осіб, що належать до національних меншин, щоб уникнути надмірних обмежень свободи об’єднань.
Напади на активістів та представників громадянського суспільства. Багато звітів міжнародних та українських правозахисних організацій стверджують, що напади проти громадянського суспільства залишаються поширеними та часто не розслідуються належним чином. Відсутність відповідальності створює «клімат безкарності». Також фіксуються випадки вибіркового кримінального переслідування, дискредитаційні кампанії в медіа та телеграм-каналах, SLAPP-судові процеси, а також різні форми адміністративного тиску. Це суперечить позитивним зобов’язанням держави за статтею 11 ЄКПЛ та статтею 12 Хартії ЄС щодо забезпечення ефективної реалізації свободи об’єднань.
Недостатній соціальний діалог та участь ГО у прийнятті рішень. Закон «Про публічні консультації», прийнятий у червні 2024 року, встановлює обов’язковість консультацій з громадськістю при прийнятті рішень. Однак цей закон набере чинності лише через 12 місяців після завершення воєнного стану. В умовах довготривалої війни такі обмеження є явно невиправданими й формують негативні практики відсутності консультацій.
Відсутній систематичний збір інформації та її оприлюднення щодо ситуації зі свободою об’єднань: кількість зареєстрованих об’єднань, кількість заборонених об’єднань та причини для цього, кількість відмови у вчиненні реєстраційних дій з указанням причин, статистика щодо нападів на представників громадянського суспільства та інформація про хід розслідувань тощо.

Що Україні потрібно зробити під час вступу до ЄС для покращення ситуації:

Спрощення вимог до громадських об’єднань та благодійних фондів, забезпечення доступу до банківських послуг:

Виключити п. 11 ч. 1 ст. 5 закону Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань й передати функції з реєстрації від Міністерства юстиції до інших суб’єктів державної реєстрації.
Виключити громадські об’єднання та благодійні організації з переліку суб’єктів, зобов’язаних надавати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників, або запровадити спрощену процедуру, враховуючи специфіку діяльності ГО.
Запровадити «опцію легкої реєстрації» для малих об’єднань (до 50 членів і річного бюджету до 500 тис. грн) — спрощений статут, відсутність вимог до бенефіціарного власника, безоплатна електронна реєстрація через «Дію».
Зменшити кількість вимог до статуту об’єднань до рівня комерційних організацій, наприклад, ТОВ.
Забезпечити доступ ГО до банківських послуг, усунувши надмірні вимоги фінансового моніторингу.
Забезпечити, щоб вимоги щодо звітності та прозорості об’єднань були пропорційними та не створювали надмірного адміністративного тягаря, відповідно до практики Суду ЄС та рекомендацій FRA (Агентство ЄС з основоположних прав, EU Agency for Fundamental Rights).
Обмежити застосування Цивільного кодексу для визначення додаткових вимог до реєстраційних документів об’єднань.
Створити публічну відкриту базу зареєстрованих громадських об’єднань і благодійних організацій з API для незалежного аналізу.

Передбачити в Дорожній карті щодо функціонування демократичних інституцій (рекомендованій Комісією на 2026 рік) окремий блок з індикаторами для свободи об’єднань: реєстрація, доступ до фінансування, безпека активістів, рівень соціального діалогу.

Забезпечення участі ГО у прийнятті рішень:

Забезпечити негайне набуття чинності основних положень Закону «Про публічні консультації» (2024), не очікуючи завершення воєнного стану, принаймні для питань, не пов’язаних з національною безпекою.
Відновити та посилити роботу громадських рад при міністерствах, органах виконавчої влади та місцевого самоврядування, забезпечивши реальний (а не формальний) вплив на прийняття рішень.

Відновлення та посилення прав професійних спілок:

Переглянути Закон № 5371 з метою приведення у відповідність до Конвенцій МОП № 87 (свобода асоціації), № 98 (колективні переговори) та № 158 (припинення трудових відносин). Забезпечити, щоб колективні договори поширювалися на всіх працівників незалежно від розміру підприємства.
Скасувати абсолютну заборону страйків під час воєнного стану, замінивши її на пропорційні обмеження для окремих категорій працівників критичної інфраструктури, відповідно до практики МОП та Європейської соціальної хартії (переглянутої).
Відновити роботу Національної тристоронньої ради та забезпечити повноцінний соціальний діалог відповідно до Директиви ЄС 2002/14/ЄС та статті 28 Хартії ЄС (право на колективні переговори).
Відкликати або суттєво переглянути нові законопроєкти, що закріплюють обмеження воєнного часу на постійній основі. Забезпечити участь профспілок у розробці законодавства відповідно до принципів МОП та acquis ЄС.
Забезпечити захист профспілкового майна від конфіскації та не допускати використання законодавчих механізмів для послаблення ресурсної бази профспілок.
Верховній Раді: відкласти ухвалення проєкту нового Трудового кодексу (проєкт № 14386 від 15 січня 2026 року) до проведення повноцінної оцінки МОП та отримання позитивного висновку щодо відповідності конвенціям МОП № 87 (свобода асоціації) та № 98 (колективні переговори), а також Європейській соціальній хартії та acquis ЄС з питань зайнятості та соціальної політики.
Міністерству юстиції: спростити процедуру реєстрації профспілок, запровадивши єдине вікно для реєстрації та скасувавши суперечності між законами щодо набуття статусу юридичної особи або передати функції реєстрації до інших реєстраторів.
Верховній Раді: відмовитися від конфіскації профспілкового майна, виконавши рішення ЄСПЛ, і забезпечити справедливий розподіл майна, успадкованого від радянських профспілок, між усіма профспілковими об’єднаннями.

Суттєво переглянути законопроєкт № 8084 через надмірні обмеження свободи об’єднань та необхідність перереєстрації тисяч об’єднань. Необхідно вилучити обмеження, що зобов’язують організації вносити зміни до реєстраційних документів та змінювати структуру управління.
Забезпечити, щоб будь-які обмеження участі у політичному житті (наприклад в контексті проєкту закону № 9081) базувалися на доведеній індивідуальній відповідальності, а не на факті членства в партії.
Переглянути обмеження свободи об’єднань у Законі про національні меншини відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії (CDL-AD(2023)021): перенести обмеження до перехідних положень або кримінального законодавства, забезпечити недискримінаційний характер.

Захист активістів та представників громадянського суспільства:

Забезпечити ефективне розслідування всіх випадків нападів, погроз та тиску на активістів та представників ГО. Створити спеціалізований підрозділ або координаційний механізм з розслідування таких справ.
Імплементувати Анти-SLAPP Директиву ЄС (2024/1069) у національне законодавство для захисту організаторів та учасників громадських об’єднань від стратегічних судових переслідувань.

Якщо у вас є пропозиції та зауваження щодо цього матеріалу, надсилайте їх, будь ласка, на адресу: hrmap@ccl.org.ua.

Використання опублікованих матеріалів дозволяється за умови обов’язкового посилання на джерело інформації. © Громадська організація «Центр громадянських свобод», 2026.

Експерт(к)и

Володимир Яворський

програмний директор ГО «Центр громадянських свобод»