Право не бути двічі засудженим за одне правопорушення

Жодна людина не може бути повторно засудженою або покараною у кримінальному провадженні за злочин, за який він або вона вже були остаточно виправдані або засуджені в межах Європейського Союзу відповідно до закону.

стаття 50 Хартії основоположних прав ЄС 
текст станом на березень 2026 року

Принцип ne bis in idem (право не бути двічі засудженим або покараним у кримінальному провадженні за одне й те саме правопорушення) є фундаментальним правом, закріпленим у статті 50 Хартії основоположних прав ЄС, статті 4 Протоколу № 7 до Європейської Конвенції про захист прав людини та статтях 54–58 Конвенції про застосування Шенгенської угоди. Він гарантує повагу до остаточних судових рішень (res judicata) і є ключовою умовою для вступу України до ЄС, оскільки вимагає повного дотримання європейських стандартів захисту від дублювання проваджень та покарань кримінального характеру.

На основі досліджень та правозахисної практики можемо виділити наступні проблеми реалізації цього права в Україні:

  1. Потенційна проблема конституційного регулювання. Стаття 61 Конституції України прямо гарантує, що «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення». Ця стаття містить обмежене формулювання «одного виду», що може тлумачитися як таке, що дозволяє подвійне покарання різних видів (адміністративного та кримінального) за одну діяння, що суперечить стандартам ЄСПЛ.
  2. Дублювання відповідальності: системна практика подвійної кваліфікації діянь одночасно як адміністративних правопорушень (проступків) і кримінальних злочинів. Це особливо актуально для справ щодо:
    1. Хуліганства: притягнення до відповідальності за хуліганство спочатку в адміністративному порядку (ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП)), а згодом у кримінальному порядку (ст. 296 Кримінального Кодексу України (ККУ)). Визнано порушенням ЄСПЛ у справах «Ігор Тарасов (Igor Tarasov) проти України» (заява номер 44396/05, рішення від 16 червня 2016 року) та «Чернов (Chernov) проти України» (заява номер 16432/10, рішення від 10 грудня 2020 року).
    2. Домашнього насильства: адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства (ст. 173-2 КУпАП) з подальшим притягненням до кримінальної відповідальності (ст. 126-1 ККУ). У справах, де особу вже притягнуто за ст. 173-2 КУпАП й рішення набрало законної сили, а потім висувається кримінальне обвинувачення за ст. 126-1 ККУ за ті самі дії, що є порушенням принципу ne bis in idem. Лише за наявності нового діяння після попереднього притягнення можлива кримінальна кваліфікація.
    3. Порушення Правил дорожнього руху (ПДР), що спричинило пошкодження майна: притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна) і притягнення згодом за це ж діяння до кримінальної відповідальності за статтею 286 ККУ (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами).
    4. Керування транспортними засобами у стані сп’яніння: притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції) й притягнення згодом до кримінальної відповідальності за статтею 286-1 ККУ (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння).
    5. Незаконного перетину кордону: Уряд подав до парламенту законопроєкт №13673 (зареєстрований в серпні 2025 року, не розглянутий парламентом), який запроваджує кримінальну відповідальність за незаконний перетин державного кордону під час воєнного стану (штраф 51–170 тис. грн або позбавлення волі до трьох років). Законопроєкт фактично поєднує два склади в одному, при цьому стаття 204-1 КУпАП про адміністративну відповідальність за незаконний перетин кордону залишається чинною.
  3. Накладення адміністративних стягнень органами місцевого самоврядування з подальшим притягненням до адміністративної відповідальності судом за ті самі діяння: накладення на особу адміністративного стягнення органами місцевого самоврядування за статтею 152 КУпАП (порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів), а згодом за це ж діяння притягнення до адміністративної відповідальності за статтею статті 139 КУпАП (пошкодження автомобільних доріг, вулиць, дорожніх споруд, залізничних переїздів і технічних засобів регулювання дорожнього руху, створення перешкод для руху та невжиття необхідних заходів щодо їх усунення).
  4. Накладення дисциплінарних стягнень на засудженого в місцях несвободи та згодом за ці ж діяння притягнення його до кримінальної відповідальності, зокрема, в складах злочинів, передбачених статтями 390, 391, 392, 255 ККУ: застосування кримінально-правового впливу на підставі сукупності аналогічних дисциплінарних правопорушень, за кожне з яких особа вже зазнала стягнення, що порушує принцип non bis in idem.
  5. Дублювання дисциплінарних стягнень на військовослужбовців та адміністративної відповідальності за ті самі діяння: накладення дисциплінарного стягнення на військовослужбовця та притягнення його за це ж діяння до адміністративної відповідальності.
  6. Відсутність тесту «достатньо тісного зв’язку» в українському законодавстві. Після рішення ЄСПЛ у справі A and B v. Norway (2016) та рішень Суду ЄС у справах Menci (C-524/15), Garlsson Real Estate (C-537/16) та Di Puma and Zecca (C-596/16 та C-597/16) європейське право не допускає подвійні провадження (адміністративні правопорушення та кримінальні злочини) лише за умови «достатньо тісного зв’язку за змістом та в часі». Українське законодавство не містить жодного механізму, встановленого законом, для застосування цього тесту, що призводить до системних порушень ne bis in idem.
  7. Правова кваліфікація одного й того самого діяння за кількома статтями Кримінального кодексу України: існування практики «надмірної» кваліфікації прямо порушує принцип ne bis in idem, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2024 року (справа № 415/2182/20). Суд визнав незаконним одночасне інкримінування ст. 438 (воєнні злочини) та ст. 146 (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини), оскільки склад воєнного злочину вже повністю охоплює факт позбавлення волі в умовах збройного конфлікту. Хоча в більшості випадків це стосується принципу конкуренції кримінально-правових норм (ідеальна сукупність, поглинання), а не принципу ne bis in idem.
  8. Транскордонний вимір ne bis in idem (статті 54–58 Конвенції про застосування Шенгенської Угоди (КЗШУ)). Для вступу до ЄС надзвичайно важливим є транскордонний вимір ne bis in idem, зокрема, в контексті свободи пересування: заборона повторного переслідування в іншій державі-члені за діяння, щодо яких вже винесено остаточне рішення. Це вимагає системних змін у КПК, КУпАП та законодавстві про міжнародну правову допомогу.
  9. Проблема lis pendens (одночасних проваджень). Сучасна доктрина ЄСПЛ та Суду ЄС розрізняє не лише заборону повторного переслідування після остаточного рішення (ne bis in idem у вузькому сенсі), а й проблему одночасних паралельних проваджень (lis pendens). В Україні відсутній механізм запобігання паралельним провадженням різних юрисдикцій (адміністративної та кримінальної) щодо одних і тих самих фактів.
  • не виконано
  • виконано

Що Україні потрібно зробити під час вступу до ЄС для покращення ситуації:

  • Вирішити проблему не чіткого визначення статті 61 Конституції України, що забороняє притягати до відповідальності «одного виду» й фактично дозволяє дублювання санкцій різних видів за одне діяння (наприклад, спочатку адміністративне стягнення, потім кримінальне покарання). Необхідно або внести зміни до Конституції, або забезпечити послідовне тлумачення Конституційним Судом та Верховним Судом статті 61 та частини 3 статті 2 ККУ у світлі міжнародних стандартів у світлі стандартів ЄСПЛ.
  • Запровадити законодавчий механізм тесту «достатньо тісного зв’язку». Необхідно законодавчо визначити критерії, за якими подвійні провадження можуть вважатися «єдиним цілим»: взаємодоповнюваність цілей, передбачуваність, уникнення дублювання доказів, взаємне врахування санкцій, пропорційність сукупного покарання, часова близькість проваджень.
  • Ухвалити новий Кодекс про адміністративні проступки з чітким розмежуванням із Кримінальним Кодексом. Проєкт Кодексу про адміністративні проступки (реєстр. № 11386, зареєстрований у ВРУ 28 червня 2024 року) передбачає розмежування кримінальних та адміністративних правопорушень. Ухвалення нового Кодексу є критично важливим для вирішення проблеми ne bis in idem, оскільки чинний КУпАП 1984 року системно породжує колізії.
  • Внести зміни до національного законодавства, зокрема до Кримінального кодексу України та Кримінально-виконавчого кодексу України: провести декриміналізацію складів правопорушень, які фактично дублюють дисциплінарні стягнення (ст. 390, 391, 392 КК України та аналогічні), та перенести їх до Кримінально-виконавчого кодексу України.
  • Врегулювати системні проблеми національного законодавства стосовно колізій норм кримінальної та адміністративної юрисдикцій у питанні відповідальності осіб за правопорушення, щоб запобігти реальним ризикам порушення принципу ne bis in idem.
  • Запровадити механізм зупинення адміністративного провадження при виявленні ознак кримінального правопорушення. Законодавчо закріпити обов’язок адміністративного органу зупинити провадження та передати справу органу досудового розслідування, якщо виявлено ознаки кримінального правопорушення. Це запобігатиме ситуаціям, коли адміністративне стягнення стає перешкодою для кримінального переслідування.
  • Узгодити практику застосування статей ККУ (зокрема 390, 391, 392) з європейськими стандартами ЄСПЛ та Суду ЄС.
  • Забезпечити пропорційність сукупного покарання. Відповідно до рішень Суду ЄС (Menci), навіть якщо подвійні провадження допускаються, загальний обсяг санкцій не повинен перевищувати те, що є суворо необхідним з огляду на тяжкість правопорушення. Необхідно законодавчо зобов’язати суди враховувати раніше накладені адміністративні стягнення при призначенні кримінального покарання.
  • Запровадити системне формування роз’яснень та позитивної судової практики щодо складних питань відповідальності за певні правопорушення (домашнє насильство, порушення ПДР, дисциплінарні стягнення в місцях несвободи, військова дисципліна тощо).
  • Проводити регулярні навчальні заходи, тренінги та семінари для суддів, прокурорів, адвокатів і працівників органів правопорядку з використанням практики ЄСПЛ та Суду ЄС. Підвищити рівень правового просвітництва та кваліфікації правників для швидкого й ефективного реагування на потенційні порушення принципу ne bis in idem.
  • Забезпечити прозоре та послідовне застосування принципу ne bis in idem у національних судах з урахуванням «критеріїв Енгеля» при визначенні кримінального характеру будь-якого провадження чи покарання.
  • Імплементувати транскордонний вимір ne bis in idem. Для вступу до ЄС необхідно імплементувати положення статей 54–58 Конвенції про застосування Шенгенської угоди (КЗШУ) у національне законодавство, зокрема: визнання остаточних рішень судів інших держав-членів ЄС як підстави для застосування ne bis in idem, створення механізму обміну інформацією через Євроюст про паралельні провадження.
  • Врегулювати проблему ne bis in idem у контексті законопроєкту № 13673 (незаконний перетин кордону). Законопроєкт має прямо передбачити скасування адміністративної відповідальності за ті ж діяння або механізм зарахування адміністративного стягнення при призначенні кримінального покарання.

Більш детально з оглядом права й практики ЄС та України щодо цього права, а також обґрунтуванням наших рекомендацій ви можете ознайомитися в дослідженнях на цій сторінці, зокрема дивіться: Право не бути двічі засудженим за одне правопорушення. Якщо у вас є пропозиції та зауваження щодо цього матеріалу, надсилайте їх, будь ласка, на адресу: hrmap@ccl.org.ua.

Використання опублікованих матеріалів дозволяється за умови обов’язкового посилання на джерело інформації. © Громадська організація «Центр громадянських свобод», 2026.

Експерт(к)и

Picture of Олена Сапожнікова

Олена Сапожнікова

адвокатка з багаторічною практикою представництва заявників у ЄСПЛ, де вона представляє інтереси заявників у 16 стратегічних провадженнях

Бібліотека